Що потрібно для відкриття інтернет-магазину в Україні

Кнопка «Купити» — найпростіша частина всієї історії. За нею стоїть ланцюжок, у якому кожна ланка має бути на місці ще до першого замовлення: покупець бачить товар, оформлює замовлення, платить, отримує чек і посилку. А продавець у цей самий момент бачить оплату на бізнес-рахунку, відправлення в кабінеті перевізника й документи, які підтверджують продаж.

Якщо якоїсь ланки немає, це помітно не одразу. Це помітно на десятому замовленні, коли гроші прийшли, а чека нема; або на пʼятдесятому, коли посилки губляться, бо оформлюються з особистого профілю.

Найпоширеніша помилка планування — вважати, що спочатку сайт, а потім усе інше. Або навпаки: спочатку рік оформлення, потім сайт.

Робочий порядок такий: ви домовляєтеся про створення магазину — і одразу після цього паралельно займаєтеся ФОПом, рахунком, оплатою, доставкою і ПРРО. Поки готується структура, каталог і дизайн, ви встигаєте пройти всі заявки й договори.

Чому не раніше? Бо після реєстрації ФОП податкові та звітні обовʼязки вже виникли, а до запуску може лишатися кілька місяців.

Чому не пізніше? Бо без бізнес-рахунку не підключити ані еквайринг, ані післяплату на рахунок, ані нормальний договір із перевізником. Сайт буде готовий, а приймати гроші ним ще нічим.

Спершу про те, коли це взагалі стає бізнесом. Разовий продаж власної речі й регулярний продаж товарів — не те саме. За розʼясненням ДПС, саме систематичний продаж однорідних товарів має ознаки підприємницької діяльності. Тобто якщо ви закуповуєте або виробляєте товар і продаєте його заради доходу — це вже бізнес, незалежно від того, куди приходять замовлення: на сайт, в Instagram чи в Direct.

А от фраза «для онлайн-продажів усім потрібна друга група» — вигадка, яка чомусь живе на форумах.

ФОП чи ТОВ, друга чи третя група, спрощена чи загальна система — це залежить від товару, очікуваного річного доходу, того, кому ви продаєте, кількості працівників, майбутніх договорів і потреби в ПДВ. Магазин недорогого одягу й продавець дорогого професійного обладнання можуть мати геть різні умови.

Під час реєстрації обираються ще й КВЕДи — коди, якими ви повідомляєте державі про види діяльності. Для роздрібу через інтернет часто беруть КВЕД 47.91, але залежно від товару, власного виробництва, оптових продажів чи додаткових послуг можуть знадобитися інші.

Покупець отримує реквізити вашого підприємницького рахунку й сам робить переказ у банківському застосунку. Для продавця це дешевше: звичайної комісії еквайрингу немає.

Але для покупця це довше: скопіювати реквізити, перевірити суму, зробити переказ, іноді ще й написати вам про це.

IBAN нормально працює там, де людина все одно спілкується з менеджером перед покупкою: велика побутова техніка, меблі, системи резервного живлення, будівельне й професійне обладнання.

Це оплата карткою прямо на сайті, а залежно від сервісу — ще й Apple Pay або Google Pay. Приклади: LiqPay, plata by mono та інші. Банк або платіжний сервіс бере комісію з кожної оплати, натомість покупець завершує замовлення за кілька секунд.

Еквайринг особливо варто розглядати для товарів, які купують емоційно: одяг, взуття, аксесуари, косметика, іграшки, подарунки, декор, недорогі товари для хобі. Людина побачила, захотіла й готова платити зараз. Кожен зайвий крок між бажанням і оплатою — це шанс, що вона відкладе покупку або швидше замовить в іншому місці.

Це друга поширена вигадка.

Щоб показувати товари в Google, сайт має дозволяти повністю оформити замовлення й мати хоча б один звичний спосіб оплати. Google називає картку, рахунок, оплату при доставці або при отриманні. Важливо, щоб покупець міг пройти весь шлях на сайті, отримати підтвердження, а ціна та умови були зрозумілими. Вимоги Google до онлайн-магазину і вимоги до завершення оформлення замовлення.

Тобто еквайринг — не вимога Google. Він часто вимога вашого покупця, а це різні речі.

Товарні оголошення все одно варто врахувати ще на етапі підготовки магазину: у них людина бачить фото, назву, ціну й магазин ще до переходу на сайт. Але результат залежить від ніші, конкуренції, якості каталогу й налаштувань — одним способом оплати він не вирішується. Як працюють товарні оголошення Google.

Закон «Про електронну комерцію» вимагає простого й постійного доступу до інформації про продавця. Закон «Про захист прав споживачів» — повідомити до покупки основні дані про товар, ціну, оплату, доставку, гарантію та порядок повернення.

На практиці ми збираємо це в окремі зрозумілі сторінки:

Самі назви не є магічною вимогою закону — важлива повнота, правдивість і доступність інформації. Але окремі сторінки допомагають нічого не забути й заодно готують магазин до перевірки Google.

Навіть якщо ваш товар належної якості не підлягає поверненню, сторінка з умовами все одно потрібна: на ній треба прямо пояснити правило для вашої категорії. Забрати в покупця законні права щодо неякісного товару не можна. Якщо ваша категорія складна — косметика, білизна, харчові продукти, техніка з гарантією — саме це питання і варто поставити юристу: які підстави для відмови в поверненні законні саме для мого товару.

Реквізити рахунку не обовʼязково тримати у відкритому доступі на кожній сторінці. Якщо людина обирає оплату за IBAN, їх можна показати під час оформлення або надіслати після нього.

Магазин збирає імʼя, телефон, email і адресу доставки, тому потрібна зрозуміла політика конфіденційності: хто отримує дані, навіщо, як використовує і які права має покупець. Основні правила — у Законі «Про захист персональних даних».

Тексти цих документів краще готувати під ваш товар і ваші процеси. Скопійований у чужого магазину набір описує чужі процеси.